Робота з вчителями

ШАНОВНІ ВЧИТЕЛІ!
Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!
Будьте ерудованими, відмінно знайте свій предмет, цікаво та доступно викладайте навчальний матеріал.
Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.
Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.
Навчіться любити дітей. Люблячи їх, не заробляйте дешевого авторитету всепрощенням, невимогливістю - це розбещує дітей.
Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.
Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.
Умійте терпляче виправляти його помилки - думки, дії, вчинки; навчіться переконувати.
Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.
Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.
Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.
Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.   

Поради для роботи

Із замкненими дітьми:

1. Розширюйте коло спілкування, знайомте з новими дітьми першим.

2. Наголошуйте на перервах про користь спілкування, розпитуйте учня, що нового він дізнався, розмовляючи з іншими.

3. Прагніть стати для дитини взірцем людини, яка ефективно спілкується, що дуже допомагає їй у житті

4. Залучайте (якомога частіше) до групових форм роботи, давайте завдання для колективної роботи.

5. Ніколи не протиставляйте дитину колективові, припиняйте зневажливі зауваження однокласників.

З агресивними дітьми:

1. Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватись на вас, зрозумійте її обурення: допоможіть усвідомити і сформувати свої претензії до вас.

2. Дочекайтесь, коли емоції вщухнуть, і тільки тоді розкажіть дитині, що її агресія непотрібна у цій ситуації, все можна вирішити іншим, спокійним тоном.

3. Учіть дитину розуміти себе й інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття і почуття інших, вона зможе свідомо обирати форми боротьби та захисту.

4. Спостерігайте за собою, щоб інколи ви самі не стали взірцем агресивної поведінки.

5. Залучайте батьків, з'ясуйте, чи вони не подають негативного прикладу.

Із тривожними дітьми:

1. Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку, складні завдання прирікають малу дитину на невдачу, зниження самооцінки.

2. Підтримуйте, говоріть про свою впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання.

3. Не порівнюйте досягнень малюка з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози.

4. Не допускайте ситуацій змагання, публічного виступу.

5. Зменшити або усунути тривожність дитини можна за допомогою малювання, фізичних вправ, етюдів, читання художньої літератури, лялькового, настільного театру, ігрової терапії, музикотерапії

З гіперактивними дітьми:

1. Введіть знакову систему оцінювання. Хорошу поведінку і досягнення винагороджуйте, не жалійте для такої дитини схвалення.

2. Частіше проводьте хвилинки активного відпочинку з легкими вправами і релаксацією.

3. У класі бажано мати мінімальну кількість предметів, які можуть відволікти увагу.

4. Спрямовуйте зайву енергію гіперактивних дітей у корисне річище - під час уроку попросіть вимити дошку, прибрати зошити.

5. Введіть проблемне навчання, використовуйте у процесі навчання елементи гри, змагання. Більше давайте творчих завдань, уникайте монотонної діяльності.

6. Давайте лише одне завдання за раз. Якщо учень має виконати одне велике завдання, нехай воно буде у вигляді послідовних частин. Періодично контролюйте хід роботи над кожною частиною, вносячи відповідні корективи.

7. Створюйте ситуації успіху, в яких дитина могла б проявити свої сильні сторони. Навчіть її краще використовувати їх, аби компенсувати порушені функції здоровими.

8. Виховуйте навички роботи у класному колективі.

Рекомендації для роботи з ізольованими дітьми (аутсайдерами)

1. Зверніть особливу увагу на ізольованих дітей. Підніміть їхній соціальний статус:

• давайте їм доручення, в яких ізольована дитина могла б виявити всі найкращі риси своєї особистості, свої здібності, знання тощо;
• стимулюйте і схвалюйте будь-які досягнення, найменший успіх, позитивно оцінюйте це при інших членах колективу;
• організуйте учнівську взаємодопомогу.

2. Постійно давайте дітям інакші доручення, щоб кожен зміг побути і в ролі підлеглого, і в ролі керівника.

3. Використовуйте демократичний стиль керівництва.

4. Зважайте на далеку перспективу.

5. Беріть участь у виховних заходах.

6. Залучайте до трудової діяльності всіх учнів (це піднімає їхній соціальний статус).

7. Згуртовуйте класний колектив.

8. Створюйте умови для співпраці ізольованих дітей з однокласниками.

9. Знижуйте рівень антипатії однокласників до ізольованих дітей.

10. Проводьте групові розмови на теми: «Які риси в людях нам подобаються, а які ні», «Характер людини», «Ставлення людини до роботи, навчання», «Уміння спілкуватися з іншими людьми», «Ставлення до себе та інших».

11. Стимулюйте активність, ініціативність ізольованих дітей.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ У РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ .

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя - звичайно, недопустимі.

4. Учителеві треба пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми.

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних з навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий та активний характер.

8. Володіти почуттям гумору.

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.

Існують критерії за якими можна визначити обдарованість дитини

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку;

у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні;

рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;

Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;

мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;

дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;

у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити правильні висновки;

можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" в своє заняття, якщо воно їм цікаве;

мають сильно розвинуте почуття гумору;

постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;

У своїй діяльності я використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

повага до бажання учнів працювати самостійно;

вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;

надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;

індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;

заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;

виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;

схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;

підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;

надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв'язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;

добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;

терпиме ставлення до можливого безладдя;

заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;

переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:

неприязнь у школі часто з'являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;

ігрові інтереси - обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок - дитина опиняється в ізоляції;

заглиблення у філософські проблеми - для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;

невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком - обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;

прагнення до досконалості - для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості - вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;

почуття незадоволеності - вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;

нереальні цілі - вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;

надмірні чутливість, вразливість;

потреба в уважному ставленні дорослих;

нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.